Дивлячись на сучасний стан, в якому опинилася Україна внаслідок російсько-української війни, виникає багато питань щодо можливості оцінки демографічних втрат від цієї війни. Дослідження демографічних втрат країн Західних Балкан під час останніх війн у цьому регіоні є корисною підготовкою до апробації методологічної основи майбутніх розрахунків. Тому актуальним на даний час є дослідження особливостей використання загальних методичних підходів для визначення збитків в умовах конкретного соціального лиха; оцінити демографічні втрати республік колишньої Югославії внаслідок балканських воєн з урахуванням специфіки перебігу кризи та наявної інформаційної бази; визначити можливість застосування використаних підходів до оцінки демографічних втрат внаслідок російсько-української війни.
Метою статті є спроба оцінити демографічні втрати республік колишньої Югославії внаслідок балканських війн. Завдання – аналіз наявних даних та дослідження демографічних втрат та отримання їх авторської оцінки. Наукова новизна полягає в узагальненні інформації з різних джерел та дослідженні специфіки її формування, оцінці авторами надсмертності та дефіциту народжуваності в окремих республіках колишньої Югославії. Для цілей аналізу автори надали хронологію подій на Західних Балканах кінця 20-го та початку 21-го століть та визначили джерела інформації про втрати для кожної колишньої республіки Югославії. Однак, незважаючи на те, що багато джерел можна знайти у відкритому доступі, вони відрізняються різноманітністю даних, методологією розрахунків і повнотою викладу. У статті наведено узагальнену інформацію про кількість загиблих внаслідок військових конфліктів за матеріалами кількох аналітичних сайтів. Автори визначили два підходи, за якими можна розрахувати демографічні втрати: перший – це оцінка прямих і непрямих втрат; другий — використання рівняння демографічного балансу, коли оцінюється надлишкова смертність і дефіцит народжуваності. У всіх ресурсах, наведених у статті, визначення втрат здійснюється за першим підходом, автори статті зробили спробу оцінити демографічні втрати за другим підходом. За допомогою такого підходу на основі даних Євростату вдалося визначити збитки лише для трьох країн: Сербії, Словенії та Хорватії. Для двох регіонів Євростат не надає демографічних даних за роки активних військових дій: для Боснії та Герцеговини за 1992—1995 рр., для Косова за 1998—2001 рр. У Македонії кількість жертв була невеликою, тому будувати гіпотетичну модель недоцільно, тоді як Чорногорії вдалося взагалі уникнути війни. Отже, обидва підходи мають одну спільну проблему — відсутність надійної інформаційної бази. Проте відмінності в оцінках збитків між двома підходами є природними через використання різного методологічного інструментарію. Тим не менш, величина та причини великих відмінностей потребують додаткових досліджень. Слід зазначити, що існує досить багато оцінок прямих втрат, але на момент дослідження авторам не було відомо про спроби оцінити надлишкову смертність в окремих республіках колишньої Югославії. Отримані оцінки потребують критичного аналізу та, за необхідності, коригування. Напрямок – реконструкція (або уточнення) демографічної динаміки (особливо для Боснії та Герцеговини) з урахуванням довгострокових демографічних трендів.