Соціальна політика як чинник забезпечення стійкості держави [Текст] / Т. Калашникова, І. Герасименко
Language: Ukrainian Edition: Демографія та соціальна економіка № 3(57)Description: С. 59-78Subject(s): Online resources: In: Демографія та соціальна економіка. № 357
В умовах, коли українська державність стоїть перед найсерйознішим викликом у своїй новітній історії, актуальними стають питання щодо пріоритетів державної політики в соціально-економічній сфері. Метою статті є дослідження місця та ролі соціальної політики в процесі забезпечення сталості держави. Для формування основних положень дослідження використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, узагальнення, класифікації, системного аналізу, а також графічний метод візуалізації отриманих результатів. У роботі проаналізовано сучасну науково-теоретичну базу та основні дефініції поняття «стійкість», досліджено специфіку та постійний контекст використання пов’язаних із ним термінів — життєздатність, стабільність та стійкість, запропоновано системний погляд на життєздатність держави та визначено її складові. Соціальну політику розглядають як елемент системи управління суспільними процесами, що безпосередньо впливає на сталість українського суспільства. На сучасному етапі розвитку глобальної економіки людина є основним джерелом економічного зростання, а якість людського потенціалу – запорукою конкурентоспроможності держави. Зважаючи на це, значення соціальної та гуманітарної політики зростає в рази. В економічній політиці отримання прибутку не стає самодостатньою діяльністю, натомість політика має бути спрямована на людину, розкриваючи потенціал особистості та формуючи якісний людський потенціал держави. Тому, оцінюючи соціальну політику, слід пам’ятати про цінність людини, зокрема економічну, і про необхідність відповідних інвестицій — у безпеку, систему охорони здоров’я, покращення умов праці для розвитку цього ресурсу. У роботі висвітлено основні елементи стійкості держави, показано зв’язок між її елементами вищого рівня, такими як стійкість економіки та стійкість суспільства. Саме в суспільстві — у родині, громаді, за місцем навчання — особистість формується й набуває певного фізичного стану, освіти, професійних навичок і кваліфікації, соціальних зв’язків. Таким чином формується людський і соціальний капітал як ресурс розвитку економіки і, відповідно, її стабільності та сталості. Водночас економіка формує матеріальні та фінансові ресурси, необхідні як для фізичного існування та розвитку окремої людини, так і для існування суспільства в цілому, зокрема об’єктів соціальної та інженерної інфраструктури. Проведений аналіз яскраво демонструє важливість соціальної політики як соціального інституту сталого розвитку держави.