Дослідити проблеми системи сортовипробування в Україні, вивчити шляхи та обґрунтувати напрямки її вдосконалення з урахуванням практики різних країн. методи. Дослідники використовували загальні наукові методи, включаючи гіпотезу, спостереження, пошук з елементами екстраполяції з вихідної бази даних, аналіз, порівняльну оцінку та синтез, щоб зробити висновки. Результати. Досліджено практику сортовипробування в Україні, Сполучених Штатах Америки та країнах Європейського Союзу (Королівство Нідерланди та Республіка Польща). Зазначається, що Загальний каталог сортів рослин ЄС складається із сортів, які пройшли загальне випробування та включені до національних каталогів країн ЄС. Для інших країн (не членів ЄС) немає особливих умов реєстрації без іспиту. Реєстрація здійснюється за результатами офіційних експертиз, проведених національними службами, уповноваженими державними органами (бюро). Для того, щоб провести експертизу, щоб дозволити сорту вийти на ринок, необхідно встановити значну кількість єдиних критеріїв і мінімальних вимог, беручи до уваги міжнародні правила щодо певних положень. Сорти, перелічені в Генеральному каталозі ЄС, дозволені для сертифікації та продажу як насіння в усіх державах-членах Європейського Співтовариства. Водночас у Сполучених Штатах існує інша національна система розповсюдження та реєстрації, де державна реєстрація не потрібна для комерційного розповсюдження сортів. Відповідальність за інформацію про них та їх цінність несе власник, який проводить сортовипробування. Цей принцип поширюється як на вітчизняні компанії, так і на нерезидентів. Відповідно до вимог чинного Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» сорти, зареєстровані в ЄС та/або США, можуть продаватися в Україні без кваліфікаційної експертизи. Також відсутні офіційні післяреєстраційні дослідження сортів, прийнятих і поширених в Україні. Однак більшість сортів від вітчизняних заявників не зареєстровані в ЄС та/або США, і тому вони підпадають під вимогу пройти принаймні дворічний цикл досліджень для підтвердження їх придатності для поширення в Україні. Таке тлумачення умов реєстрації сортів на території держави-члена суперечить Міжнародному союзу з охорони нових сортів рослин (Конвенція UPOV), вимогам СОТ (Угода ГАТТ про недискримінаційний режим торгівлі), статті 6 Директиви Ради 2002/53/EC, а також порушує конституційні права вітчизняних селекціонерів, оскільки ставить національних заявників та їхні сорти під контроль. нерівні конкурентні умови. Висновки.Удосконалення національного законодавства, зокрема скасування спрощеної реєстрації (без проведення офіційних досліджень у ґрунтово-кліматичних зонах України), дасть змогу створити єдиний підхід та рівні умови комерційного обігу сортів та торгівлі насінням для вітчизняних та іноземних селекціонерів. Безальтернативно українські норми та стандарти не повинні суперечити чинним у відповідних міжнародних та європейських організаціях. Це сприятиме виконанню вимог щодо обміну результатами експертиз між державами-учасницями Конвенції УПОВ.